звичай

-аю, рідко звича́й, -а́ю, ч.

1) Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін.

••

Зви́чай ділово́го оборо́ту — правило поведінки, яке склалося і широко застосовується в якій-небудь сфері підприємницької діяльності, незалежно від того, чи передбачене воно законодавством.

Правови́й зви́чай — правило поведінки, яке історично склалося у певному суспільстві (або місцевості). || Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. || Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін.

2) тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка.

3) тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії.

••

Для зви́ча́ю — заради ввічливості, пристойності.

4) перев. мн. Правила гідної поведінки, прийняті в певному середовищі.